Чи стосується тебе European Accessibility Act: два числа замість паніки

Вечір, ти гортаєш стрічку однією рукою, бо друга тримає чашку. Заголовок: «Штрафи за недоступний сайт уже діють». Під ним - сума з кількома нулями і слово «кожен». Ти відкриваєш, читаєш три абзаци, розумієш приблизно нічого, крім того, що ти вже щось порушив. Закриваєш вкладку, ідеш спати з новою тривогою, яку не можеш ні перевірити, ні полагодити, і яка вранці нікуди не дінеться.

І ось у чому справжній фокус. У тому самому законі, яким тебе щойно налякали, є окремий пункт, який може стосуватися саме твого розміру бізнесу - і звільняти тебе від вимог. Просто він живе в тій частині тексту, до якої заголовки не дочитують: там немає ні сум, ні слова «штраф», тому в новину він не потрапляє. Найшвидший спосіб зіпсувати собі тиждень - прочитати про закон, у якому прописаний виняток персонально під тебе, і зупинитися на абзаці зі штрафами.

Ця стаття - про те, як перевірити, чи ти взагалі всередині цього закону, перш ніж платити комусь за переробку сайту. Не про те, як зробити сайт доступним: це окрема довга розмова, і вона має сенс лише тоді, коли ти вже знаєш відповідь на перше питання. Тут - тільки про те, чи ти зобов’язаний.

Документ, який усі називають European Accessibility Act, офіційно зветься Directive (EU) 2019/882. Це не окремий «закон про сайти» і не спеціальне правило для інтернет-магазинів. Це директива Європейського Союзу, яка встановлює однакові вимоги доступності для цілої низки продуктів і послуг - тобто зводить різні національні правила до спільного знаменника, щоб бізнес не вигадував окремий підхід під кожну країну. Електронна комерція в цьому переліку теж є, і для неї зобов’язання діють з 28 червня 2025 року.

Тепер дрібниця, яку варто зрозуміти один раз і більше не плутатися. Директива - це рамка, а не готовий закон, за яким тебе можна притягнути завтра. Вона не діє над тобою напряму, як діє закон твоєї країни: кожна країна ЄС переносить директиву у власне законодавство - своїми словами, своїм органом нагляду, своїм переліком санкцій, іноді з власними уточненнями. Саме тому стаття про штрафи в одній країні не описує ситуацію в іншій. І саме тому тут ти не побачиш жодної суми: будь-яка конкретна цифра із заголовка стосується конкретної країни, а не «всіх сайтів у світі».

Що з цього виносиш: сама фраза «European Accessibility Act діє» нічого не каже про тебе особисто. Вона каже, що в ЄС з’явилися спільні вимоги до певного набору продуктів і послуг - і все. Далі є рівно два питання. Перше: чи ти взагалі надаєш щось із цього набору і чи потрапляє воно на ринок ЄС. Друге: чи не звільняє тебе директива окремо, за розміром компанії. Друге питання дешевше - його ти перевіриш сам, зі своїми ж документами, без жодного дзвінка розробнику. Тому з нього і почнемо.

Article 4(5) - це та сама стаття, до якої заголовки не дочитують. Вона звільняє мікропідприємства, що надають послуги, від вимог доступності та пов’язаних із ними зобов’язань. Не пом’якшує, не дає відстрочку, не пропонує «спрощений режим» - звільняє. Це варто прочитати саме так, як написано: мова не про поблажку, яку ще треба заслужити, а про те, що вимога до тебе просто не застосовується.

Далі логічне питання: а хто вважається мікропідприємством. Тут директива не вигадує нічого свого, а бере готове визначення з документа, який зветься Рекомендація 2003/361/EC. За ним мікропідприємство - це компанія, у якій менш ніж 10 працівників і річний оборот або баланс не перевищує 2 мільйонів євро.

Оце і є твої два числа. Скільки людей у тебе працює і скільки грошей проходить через компанію за рік. Не «наскільки складний у тебе сайт», не «чи є в тебе юрист», не «чи ти щось чув про доступність». Два числа, які ти знаєш і без консультанта, бо вони лежать у зарплатній відомості й у річному звіті. Зверни увагу на слово «або» у другому критерії: там не обов’язково мають збігтися і оборот, і баланс - тому виписувати варто обидва, щоб потім не рахувати вдруге.

Як ці два числа виглядають на живому прикладі

Уяви собі Оксану. Вона робить кераміку в майстерні під Львовом, продає через власний магазин, частина замовлень їде до Німеччини й Польщі. Разом із нею працює четверо людей: двоє за гончарним кругом, одна на пакуванні й одна на замовленнях та листуванні. За минулий рік магазин зробив десь 280 тисяч євро. Оксана прочитала той самий вечірній заголовок і три дні думала, чи доведеться платити за новий сайт, і скільки це коштуватиме перед сезоном. Її два числа - п’ятеро людей і 280 тисяч - обидва спокійно вкладаються в межі. Її магазин надає послугу електронної комерції, і Article 4(5) - це стаття саме про такий випадок.

Тут варто бути чесним щодо межі цього тексту: перевірка двох чисел - це не юридичний висновок для твоєї компанії. Це швидкий спосіб зрозуміти, у якому ти взагалі полі, перш ніж витрачати гроші. Якщо ти близько до межі - дев’ятеро людей, оборот під два мільйони, - це саме той випадок, коли варто витратити одну оплачену годину юриста, а не три безсонні ночі. Окремо складними бувають структури з пов’язаними чи партнерськими компаніями: там арифметика «скільки нас у офісі» вже не працює, і самому краще не рахувати.

І ще один сценарій, який легко проґавити. Числа не фіксуються назавжди. Компанія, у якій торік було восьмеро людей і 1,4 мільйона обороту, за рік легко стає компанією з дванадцятьма людьми і трьома мільйонами - і статус мікропідприємства зникає разом із винятком, без жодного попередження. Ніхто не надішле тобі листа про те, що виняток більше не твій: це просто перестане бути правдою. Тому перевірка двох чисел має бути не разовою подією після переляку, а короткою нотаткою в тому ж місці, де ти раз на рік дивишся на річний звіт.

А тепер деталь, через яку легко зрадіти передчасно. Виняток з Article 4(5) написаний про послуги. Директива окремо не звільняє мікропідприємства від вимог до самих продуктів. Тобто одне й те саме підприємство цілком може бути звільненим в одній частині своєї роботи і не звільненим в іншій - і це не суперечність у тексті, а свідома конструкція.

Різниця не філософська, вона дуже практична. Онлайн-магазин, через який ти продаєш, - це послуга. А річ із власним цифровим інтерфейсом, яку ти виробляєш і виводиш на ринок, - це продукт, і він живе в директиві за іншими правилами. «Цифровий інтерфейс» тут звучить страшніше, ніж є: це просто екран, кнопки, звук чи програмна частина, через які людина керує річчю.

Уяви Ігоря. У нього шестеро людей і оборот близько мільйона євро - за двома числами він мікропідприємство, як і Оксана. Але Ігор не перепродає чужі товари: він робить власні кухонні ваги з екраном, кнопками й голосовим озвученням ваги і продає їх у тому числі покупцям у ЄС. Магазин Ігоря - послуга, і щодо магазину виняток працює так само, як в Оксани. А самі ваги - це продукт із цифровим інтерфейсом, який він виводить на ринок, і на них звільнення за розміром компанії не поширюється. Ігор зі своїми «менше 10 людей» усе одно має розібратися у вимогах - просто не до сайту, а до того, що він виробляє.

Тобто послідовність питань насправді така: спершу - що саме я продаю, потім - які в мене два числа. Якщо ти торгуєш чужими товарами через власний магазин і числа в межах, розмова коротка. Якщо ти виробник - коротка розмова тільки про сайт, а решта питань залишається відкритою.

Припустимо, ти перевірив і видихнув: виняток твій. Це чудова новина для бюджету і жахлива підстава нічого не робити. Закон і клієнт - це дві різні інстанції, і друга ніколи не читала директив.

Доступний сайт - це не благодійність і не галочка для інспектора. Це форма замовлення, у якій поля мають підписи зверху, а не тільки сірий текст усередині, що зникає, щойно ти почав друкувати. Це кнопка, до якої можна дійти клавішею Tab, коли миша не працює або людина нею просто не користується. Це контраст, при якому ціну видно на сонці, коли клієнт стоїть на вулиці з телефоном. Це фотографії з нормальним текстовим описом замість «IMG_2841». Нічого з цього не потребує дозволу від законодавця, і нічого з цього не робиться заради нього.

Чому недоступний сайт забирає гроші мовчки

І ось де рахунок стає особистим. Людина, яка не змогла заповнити твою форму, не пише тобі лист із поясненням. Вона просто йде до конкурента, а ти бачиш у статистиці рівно нічого - жодного повідомлення про помилку, лише ще одну незавершену покупку серед сотні інших. Це найтихіший вид втрати грошей, який тільки буває: зламаний процес, який ніколи не скаржиться.

Практично це означає, що доступність варто тримати не в теці «юридичні ризики», а в тій самій рутині, де живуть швидкість завантаження й зручність кошика, - тобто у звичайній технічній роботі над сайтом і магазином. Тоді ця тема перестає бути подією і стає частиною того, як ти взагалі підтримуєш сайт.

Окремо про набір правил, який ти неминуче зустрінеш у пошуку. Технічний стандарт доступності вебсторінок називається WCAG, і саме на нього спирається більшість чек-листів та плагінів. Він справді корисний як орієнтир: більшість пунктів там - це ті самі прості речі про контраст, клавіатуру й підписи полів. Але жоден чек-лист і жоден плагін не гарантує автоматично повної відповідності директиві. Плагін, який обіцяє «привести сайт у відповідність однією кнопкою», продає тобі спокій, а не результат.

Не з сайту. З аркуша, на якому ти запишеш кілька рядків і повернешся до них через рік.

1. Кількість працівників на сьогодні - точне число зі штатного розкладу, а не відчуття «нас небагато».
2. Річний оборот за останній закритий рік і, окремо, підсумок балансу.
3. Що ти продаєш: чужі товари через свій магазин, власні послуги - чи власний продукт з екраном, кнопками або програмною частиною.
4. Чи є в тебе покупці з країн ЄС і чи приймаєш ти звідти замовлення взагалі.
5. Дата перевірки й ім’я людини, яка її робила, - щоб через рік було видно, що саме змінилося.

Перші два пункти дають відповідь про виняток. Третій показує, чи ця відповідь покриває весь твій бізнес, чи тільки сайт. Четвертий визначає, чи ця розмова взагалі про тебе. П’ятий рятує тебе наступного разу, коли з’явиться черговий вечірній заголовок із нулями.

І тільки після цього має сенс дивитися на сам сайт. Причому першу перевірку ти зробиш власноруч і без жодних інструментів: відкрий свою сторінку оформлення замовлення, поклади мишу вбік і спробуй пройти весь шлях до кнопки оплати самими клавішами Tab і Enter. Якщо ти хоч раз загубився і не зрозумів, де ти зараз перебуваєш, - ти щойно побачив свій сайт очима частини своїх покупців. Ця перевірка нічого не доводить юридично, зате чесно показує, з чим ти маєш справу.

Перший крок сьогодні: відкрий зарплатну відомість і річний звіт, випиши два числа - кількість людей і оборот - і на цьому зупинися. Далі буде видно, чи потрібна тобі решта цієї теми взагалі.